Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.10.2016 року у справі №5017/3760/2012
Постанова ВГСУ від 10.03.2016 року у справі №5017/3760/2012
Постанова ВГСУ від 03.12.2015 року у справі №5017/3760/2012
Постанова ВГСУ від 17.07.2017 року у справі №5017/3760/2012
Постанова ВГСУ від 14.05.2015 року у справі №5017/3760/2012
Постанова ВГСУ від 30.09.2014 року у справі №5017/3760/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 5017/3760/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Єршова С.В. - дов. від 18.04.14, відповідача: Кокошко В.А. - дов. від 20.08.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.07.15у справі№5017/3760/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"простягнення заборгованості за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провідшкодування майнової шкоди

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.15 розгляд справи відкладався до 03.12.15.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 18680000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 5660336,90 грн. пені, 842427,24 грн. інфляційних витрат та 1880996,47 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.11 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Водночас до господарського суду із зустрічною позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71488648,34 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Зустрічний позов обґрунтований статтями 1, 5, 6, 20, 224-226 Господарського кодексу України, статтями 11, 16, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.14 (судді: Степанова Л.В., Брагіна Я.В., Погребна К.Ф.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18680000 грн. боргу, 1880996,47 грн. - 3 % річних, 842427,24 грн. інфляційних втрат. Первісний позов в частині стягнення з ПАТ "Одесгаз" 5660336,90 грн. пені залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України через неподання позивачем без поважних причини обґрунтованого розрахунку пені. Місцевий господарський суд, задовольняючи частково первісний позов, дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором у сумі 18680000 грн. Водночас, визнавши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього 1880996,47 грн. - 3 % річних і 842427,24 грн. інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено через його недоведеність. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 22, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) перевірене рішення у справі скасовано частково та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18680000 грн. боргу, 1880996,47 грн. - 3 % річних, 842427,24 грн. інфляційних втрат, 4445509,89 грн. пені. В решті позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у ПАТ "Одесагаз" заборгованості у сумі 18680000 грн. за договором від 31.01.11. Водночас, здійснивши перерахунок суми пені, суд визнав підставним стягнення з відповідача за первісним позовом 4445509,89 грн. пені та відмовив у стягненні решти суми пені через сплив строку позовної давності. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 68 126 317,09 грн. за шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Суд апеляційної інстанції визнав вимоги зустрічного позову у цій частині обґрунтованими. В іншій частині рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Апеляційний господарський суд керувався приписами статей 13, 549, 610, 61, 612, 1166 Цивільного кодексу України.

Вказана постанова в частині задоволення вимог первісного позову оскаржена не була та набрала законної сили.

Господарським судом Одеської області 29.07.14 на виконання постанови у цій справі були видані відповідні накази (про стягнення з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 18680000 грн. боргу, 1880996,47 грн. - 3% річних, 842427,24 грн. інфляційних втрат, 4445509,89 грн. пені).

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" у червні 2015 року звернулося до господарського суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення строком на 180 місяців, зі сплатою суми боргу щомісяця рівними платежами, встановивши щомісячний платіж, починаючи з липня 2015 року. В обґрунтування заяви, заявник вказував на неможливість негайного виконання судового рішення у зв'язку з складним фінансовим станом підприємства, відсутністю у нього коштів. Він зазначав, що стягнута сума є значною; що єдиним джерелом отримання ним коштів є діяльність з транспортування газу розподільчими газопроводами; проте за рахунок таких коштів забезпечується надійна, безаварійна і безпечна подача газу споживачам, утримується аварійна газова служба, робітники підприємства, виконуються роботи з капітального та поточного ремонту газопроводів і газового обладнання-газорегуляторних пунктів та штрафних регуляторних пунктів. Відтак, повне спрямування цих надходжень саме на погашення спірної заборгованості є неможливим.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.15 (суддя Демешин О.А.) в задоволенні заяви ПАТ "Одесагаз" про розстрочку виконання судового рішення відмовлено. Суд виходив з недоведеності заявником обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання ним рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.15 (судді: Головей В.М., Шевченко В.В., Ярош Я.І.) заяву ПАТ "Одесагаз" про розстрочку виконання постанови суду апеляційної інстанції від 22.07.14 задоволено частково та розстрочено її виконання на 90 місяців, починаючи з липня 2015 року, щомісячно рівними частинами по 287210,37 грн. Апеляційний господарський суд виходив з доведеності відповідачем виняткових обставин, за яких можливе розстрочення виконання судового рішення у цій справі та керувався приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 4, 42, 43, 47, 32-34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на недоведеність відповідачем за первісним позовом виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання судового рішення; що надання розстрочки виконання судового рішення строком на 7 років і 5 місяців істотно порушує майнові інтереси позивача, оскільки існує ймовірність знецінення спірних грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у державі упродовж цього значного терміну. Товариство також вказує і на власний складний фінансовий стан, який не був урахований судом апеляційної інстанції при наданні розстрочки.

Від ПАТ "Одесагаз" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Водночас від товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом касаційної інстанції. Крім того, він надав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням спірної суми.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 було стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 25848933,60 грн., з яких: 18680000 грн. боргу, 1880996,47 грн. - 3% річних, 842427,24 грн. інфляційних втрат, 4445509,89 грн. пені. Ця постанова у зазначеній частині набрала законної сили. На виконання вказаної постанови 29.07.14 місцевим господарським судом були видані відповідні накази. Ухвалою господарського суду першої інстанції від 30.06.15 у задоволенні заяви ПАТ "Одесагаз" про розстрочку виконання судового рішення у справі відмовлено. Скасовуючи цю ухвалу та надаючи розстрочку виконання судового рішення строком на 90 місяців, суд апеляційної інстанції виходив з того, що того, що існує вірогідність непогашення боржником заборгованості разовим платежем, оскільки стягувана сума є значною; боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі; єдиним джерелом отримання ним коштів є діяльність з транспортування газу розподільчими газопроводами і повне спрямування надходжень від такої діяльності, з огляду на специфіку підприємства, є неможливим. За приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки визначаються господарським судом. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Отже, розстрочка виконання рішення має базуватись на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників (рішення Конституційного Суду України від 26.06.13 № 5-рп/2013). Як вже зазначалося, і це було установлено судом апеляційної інстанції, що виконання судового рішення у справі боржником ускладнювалось його скрутним фінансовим станом; що негайне виконання рішення призведе до зупинки діяльності підприємства боржника та його банкрутства, і унеможливить виконання судового рішення у цій справі, тобто стягнення спірних сум. Судом апеляційної інстанції при наданні розстрочки було враховано специфіку діяльності підприємства відповідача за первісним позовом; те, що єдиним джерелом отримання ним коштів є діяльність з транспортування газу розподільчими газопроводами і за рахунок таких коштів забезпечується, окрім іншого, безаварійна і безпечна подача газу споживачам, утримується аварійна газова служба, робітники підприємства, виконуються роботи з капітального та поточного ремонту газопроводів і газового обладнання-газорегуляторних пунктів та штрафних регуляторних пунктів, а тому повне спрямування цих надходжень саме на погашення спірної заборгованості є неможливим. Суд також урахував і те, що підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених жорстким державним регулюванням тарифно-цінової політики; що стягувана сума боргу є значною. Проте, надаючи розстрочку у виконанні судового рішення строком на 90 місяців (7 років і 5 місяців), апеляційний господарський суд залишив поза увагою матеріальні інтереси і фінансовий стан стягувача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", можливі негативні наслідки для нього у затримці виконання судового рішення; суд апеляційної інстанції не врахував наявність інфляційних процесів у економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти; те, що належні до стягнення на користь стягувача грошові кошти в національній валюті за період тривалої розстрочки - 7 років і 5 місяців можуть істотно знецінитися, що, як наслідок, призведе до погіршення фінансового стану останнього. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи викладене, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, із наданням розстрочки виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду про стягнення 25848933,60 грн. на 6 місяців щомісячно рівними частинами, починаючи з липня 2015 року, а касаційна скарга задовольняється частково. Як вже зазначалося, ПАТ "Одесагаз" заявляло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою спірної суми. Проте, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції про розстрочку сплата не відбулася, що унеможливлює застосування статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.15 у справі №5017/3760/2012 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: "Розстрочити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду про стягнення 25848933,60 грн. на 6 місяців, починаючи з липня 2015 року щомісячно рівними частинами".

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець